Пошук
 
Історичний портал
Силуети
Під Штандарами
Пентакль
А К Т
Переклади
Просторове
Intermezzo
Пігмаліон Studio
№ 16 (27.12.2011)
Новини
29.07.2014 - 21-й Міжнародний книжковий «Форум видавців у Львові» відбудеться 10 – 14 вересня 2014 р.

Країна – Почесний гість: Країни Дунайського регіону
Фокусна тема – Коротке 20-е століття – велика епоха (1914–1989)
Спеціальна тема – UkrainEUkraine (культура і демократія)

У межах Форуму видавців (10–14 вересня 2014 р.):

• Книжковий ярмарок.
• Видавничий бізнес-форум.
• Львівський бібліотечний форум. Проводиться спільно з Українською бібліотечною асоціацією
• Урочиста церемонія вручення книжкової Премії «Найкраща книга Форуму-2014» (Проведення конкурсу на здобуття Премії: 1 червня – 10 вересня 2014 р.)
25.03.2014 - До 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка в серії «Приватна колекція» видавництва «Піраміда» вийшло друком двомовне видання «Кобзаря». Повний переклад книжки англійською мовою здійснив професор Михайло Найдан (Пенсильванський державний університет, США). Ілюстрації до текстів зробили Володимир Лобода і Людмила Лобода.
01.07.2013 - Презентація факсимільного видання поеми Тараса Шевченка «Гайдамаки» у книгарні «Є» (вівторок, 2 липня, Київ)
20.06.2013 - Форум видавців запрошує літературних критиків і журналістів на “Контекст”
03.04.2013 - 18 квітня 2013 року о 17 годині у прямому ефірі програми "Радіо "Культура" представляє" в концертно-студійному комплексі Національної радіокомпанії України на вулиці Первомайського, 5-А, у місті Києві відбудеться сьоме вручення Мистецької премії "Глодоський скарб". Цьогорічними лауреатами Мистецької премії "Глодоський скарб" стали Віра Вовк (Бразилія), українська письменниця, літературознавець, прозаїк, драматург і перекладач, учасниця Нью-Йоркської літературної групи, та Ліда Палій (Канада), українська поетеса, прозаїк, малярка і графік, археолог, член Національної спілки письменників України, ПЕН-клубу, Canadian Writers Union, редколегії журналу «Сучасність» (до 1992)
3278449
livejournal

Анна Хромова
http://knugoman.org.ua
Автура - сучасна українська література
Культреванш - Богемний Вісник
УЛГ
http://www.meridiancz.com/
Вас вітає ансамбль української аутентичної музики “Божичі”
Видавництво Жупанського
ТЕКСТ_кОНТЕхТ
ДАК Укрвидавполіграфія
Видавництво Кріон
Грані-Т
TEZA
Буквоїд
Літ Акцент
Січкарня - портал української молоді! Програми, фільми, музика, українізації та багато цікавого на нашому порталі!
АртВертеп
Сайт Тетяни Мельник
Google PageRank Checker
Индекс цитирования
Просторове

Країна Сніговія (казкова повість, уривок)
Катерина  Єгорушкіна Катерина Єгорушкіна
Поетка, казкарка, казкотерапевт. Народилась у м. Броварі Київської області. За освітою - магістр філології, аспірантка Національного університету «Києво-Могилянська академія» (кафедра психології та педагогіки). Працює з дітками у царинах казкотерапії та книготерапії за авторськими методиками. Катерина є авторкою проекту «Майстерня Казки «Синій Птах»», серії «Музична казкотерапія для малят». На грант президента України видала поетичну збірку «Пульсація миті» (Київ: «Пульсари». – 2006), друкувалась у періодичних виданнях та альманахах («Гранослов», «Незглибима «Криниця»» тощо). Є членом літературних студій «Криниця», «Радосинь», «Свіча-до-слова». Лауреатка та дипломантка кількох літературних конкурсів («Гранослов», «Кришталеве перо» та ін.). Переможець Всеукраїнського конкурсу творів для дітей про професії. Півфіналістка престижного конкурсу літератури для дітей «Великий Їжак». У 2010 р. вийшла друком перша книжка казок Катерини Єгорушкіної – «Музична подорож Золотого Каштанчика», а у 2011 – друга – «Країна Сніговія» (+ CD, з музичним оформленням Стефана Недериці). Того ж року вийшла книга «Будиночок з Води» (+ CD). Обидві книги вже витримали по два видання.
Цю книжку я присвячую маленькому музикантові Сергійку,
який з дитинства називає себе японським ім’ям – Кая



Подорожуючи різними світами, якось я потрапила у країну Сніговію. Там майже все, окрім людей, було зроблено зі снігу. Снігові будинки, снігові вулиці, снігові підйомні крани і мости, снігове небо і навіть сонце було геть засніжене!
У тій країні дуже любили Музику. Особливо любили її діти (адже вони завжди люблять усе найцікавіше!). Кожна людина грала на якомусь музичному інструменті. А Королева Сніговії щодня влаштовувала концерти, і всі жителі збиралися, щоб зіграти свої мелодії та послухати мелодії інших.
Та ж от клопіт! Музичні інструменти також було зроблено зі снігу. І коли музикант грав від щирого серця – після останнього акорду його інструмент танув і перетворювався на маленькі краплинки. А через те, що в цій країні завжди був сильний мороз, краплинки, поки долітали до землі, замерзали і ставали маленькими бурульками. І бурульками не простими, а у формі ноток і скрипкових ключів!..
Це вельми дивувало усіх гостей країни Сніговії. І мене теж здивувало. Адже, куди не глянь – скрізь лежали кучугури ноток-бурульок. Музиканти часто їх брали і складали нові мелодії…
Тож уявляєте, якою дивовижною була Музика у тій країні! Люди тільки й говорили, що про Музику, обмінювалися новими мелодіями, витесували з льоду нові інструменти.
Якось я стояла біля кучугури ноток і почула, як у моєму серці народжується Музика… Надзвичайно красива, легка і глибока…
– Як шкода, що я не вмію перекласти цю Музику на нотки і зіграти її!.. – сказала я сама собі.
– Як це – не вмієте? – визирнув з-за кучугури хлопчик із довгим волоссям.
– Я не знаю ноток, – розгублено відповіла я.
Хлопчик неабияк здивувався, адже в їхній країні усі від народження знали нотки. Так у них повелося: немовлятко кричить та усміхається – а батьки вже кладуть йому в долоньки нотки. Маля їх уважно вивчає. А потім – увесь свій сміх, плач, голоси батьків і мелодії снігового будинку перекладає на нотки. Так твориться перша дитяча Музика…
Хлопчик із довгим волоссям підійшов до мене ближче і сказав:
– Мене звуть Кая. Я вчитиму вас нотної грамоти. Бо якщо найкращий у світі Музикант знову подарує вам свою мелодію, то ви її не зможете записати і забудете!
Так почалася моя дружба із хлопчиком на ім’я Кая. Він учив мене записувати Музику серця чарівними нотками-бурульками.


КАЯ І НОТНА ЗАВІРЮХА

Мій маленький друг розповідав мені багато історій про Музику і видатних композиторів Сніговії. Це було так цікаво, що я не пропускала жодної нашої зустрічі!
Та одного дня у країні Сніговії почалася справжня нотна завірюха. Вітер був таким сильним, що здіймав у небо цілі кучугури ноток і переносив їх з місця на місце, з дерев – на будинки, з країни Сніговії – в інші країни. Так скрізь – по всьому світу – дізналися про нотки і про те, що Музику можна записувати. Щоправда, на екваторі про це дізналися не всі й не одразу, адже нотки так швидко танули від гарячого сонця!
Коли нотна завірюха трохи вщухла, я побачила Каю, який ловив сачком ноти.
- Я тільки-но сів писати нову Музику, як здійнялася хуртовина, і мої нотки кудись полетіли… Тож мушу їх тепер ловити, – розповів мені Кая.
Я хотіла допомогти маленькому другові, та не розуміла, які нотки потрібно ловити, а які – ні.
Коли Кая впорався і його сачок був заважким від ноток-бурульок, я підійшла і допомогла хлопчику.
- Ху-у-ух! – сказав він. – Тепер доведеться починати все спочатку.
Кая дістав із кишені клубочок срібних ниток і натягнув нитки між двох дерев. Вийшло п’ять рівних лінійок, на яких хлопчик заходився розвішувати свій нотний «урожай».
Перша нотка була такою важкою, що весь час падала з лінійки.
- Як звуть цю нотку? – спитала я в Каї.
- Це – ДО. Вона завжди хоче втекти ДО-ДО-му і наїстися ДО-схочу соло-ДО-щів. Тому вона не тримається лінійки, і ДО-водиться підставляти їй стільця.
Кая далі розповідав мені про нотки, дістаючи їх із сачка і акуратно розвішуючи:
- Нотка РЕ – дужа поважна пані, тож любить їсти в РЕ-сторані. І то – не в усякому. А лише в такому, де подають салат із РЕ-дьки чи РЕ-диски. Ця нотка теж ось-ось втече з нотного стану…

- Нотка МІ в усьому знає МІ-ру. Тому досить МІ-цно тримається першої лінійки.

- Нотка ФА їсть лише з ФА-рфорового посуду і дуже любить печені райські яблучка, ФА-ршировані родзинками. Вона розсілася між першою та другою лінійками.

- СОЛЬ обожнює все пересолювати і перекислювати. Інколи їй стає так кисло-солоно, що вона підстрибує вгору і хвостиком тонким махає над нотним станом!

- ЛЯ дуже ЛЯ-клива і тому заховалась у середину нотного стану. – між другою та третьою лінійками. Скажу по секрету: ЛЯ страшенно боїться зробити якийсь ЛЯ-псус, і тому тримає хвостик високо та гордо!

- Нотка СІ – найменша у СІ-м’ї. Тому їй усе дозволено. Навіть ви-СІ-ти перевернутою догори дриґом і лузати СІ-ре на-СІ-ння!

У той час, як Кая розповідав мені цю історію, маленькі нотки оживали, веселішали і навіть підморгували одна одній. Тільки-но історія хлопчика скінчилася, нотки набундючились, як справжні товсті бурульки, і поховали очі додолу.
- А що сталося з нотками? – звернулась я до Каї.
- Вони дуже люблять, коли про них розповідають усілякі історії. Тому в нашій країні цих історій – сила-силенна! Є і про те, як нотки подорожували в теплі краї; і про те, як каталися на крилах птахів; як ходили по гриби; як сховались у скрипку самої Королеви… І багато-багато інших.
- А-а-а… – з розумінням зітхнула я. – Однак тепер я їх усі запам’ятала!
- Нарешті! – зрадів Кая і почав стрибати від радості так, що рипучий сніг змушений був видати одразу всі свої мелодії! Мабуть, я була першою дорослою ученицею Каї…
- Так, друже, – не втрималась я. – Нотки називаються дуже просто:


ДО РЕ МІ ФА СОЛЬ ЛЯ СІ

і їх усього сім! Мені аж трохи сумно стало, що їх так мало…
- Не сумуйте, – заспокоїв мене Кая. – Ноток і справді сім, але в них повно не менш цікавих друзів та родичів!
Цієї миті нотки по черзі підморгнули мені і почали тихесенько звучати… Ми з хлопчиком сіли під деревом і заслухались… А з гілля звисали гірлянди засніжених ноток, які чекали своїх музикантів.


Продовження повісті читайте в книжці:
К. Єгорушкіна, С. Недериця. Країна Сніговія + СD. – К.: Видавничий дім «Класика», 2011. – 29 с., іл. (серія «МУЗИЧНА КАЗКОТЕРАПІЯ ДЛЯ МАЛЯТ»).