УСІ НАШІ ЗВИЧКИ, ХОРОШІ ЧИ ПОГАНІ, КОРИСНІ ЧИ ШКІДЛИВІ, БЕРУТЬ СВІЙ ПОЧАТОК У САМОМУ РАННЬОМУ ДИТИНСТВІ. ТОБТО З'ЯВЛЯЮТЬСЯ, РОСТУТЬ І ДОРОСЛІШАЮТЬ РАЗОМ З НАМИ.
ЗНИКАЮТЬ ТАКОЖ РАЗОМ З НАМИ, ПЕРЕТВОРЮЮЧИСЬ РАЗОМ З НАШИМ ТІЛОМ У КОСМІЧНИЙ ПИЛ...
ЗВИЧКИ - ЦЕ ТЕ, З ЧОГО СКЛАДАЄМОСЬ МИ САМІ... ВОНИ НЕ ЛИШЕ ФОРМУЮТЬ НАС ЯКО ОСОБИСТІСТЬ, А НАВІТЬ ЧАСТО КЕРУЮТЬ НАМИ, ЛЮДСЬКОЮ СВІДОМІСТЮ І ПІДСВІДОМІСТЮ - БЕЗ НАШОГО З ВАМИ ВПЛИВУ НА ТЕ...
КАМЕРТОНОМ ЦЬОГО ВИПУСКУ ПОСЛУЖИЛА ДОБІРКА ВІРШІВ ПОЕТЕСИ ОКСАНИ КУЦЕНКО. ЦІЛКОМ НЕВИПАДКОВО... БО:
Щось залишається від дитинства –
Звичка, за яку не сварили ніколи,
Якої мама із татом не забороняли.
Це не пов’язані між собою речі –
Гризти нігті, плакати у подушку, писати вірші.
Але щось із них залишається, щось до смерті..
ПРОІЛЮСТРУВАЛА ЦЕЙ ВИПУСК ТАЛАНОВИТА ПОЕТЕСА Й ХУДОЖНИЦЯ ЮЛІЯ КОСІВЧУК, ЗА ЩО ЇЙ ЩИРО ДЯКУЄМО.
В "Історичному порталі" ви знайдете прозу Зої Жук, Світлани-Майї Залізняк та Василя Тибеля, прочитаєте поезії поета з Єрусалиму Івана Потьомкіна:
Ми по війні ще грали у війну.
Напризволяще кинувши корів і кіз,
Ми лізли в доти, кидали гранати,
В рукопашну сходились,
Коли набоїв бракувало…
Пекли картоплю.
Поруч дозрівали міни…
…Не всі ми повернулися з тих воєн.
Рукави порожні в моїх однолітків.
З милицями мовби й народились.
Ми по війні ще грали у війну... І. Потьомкін (пер. А. Паперного)
У "Силуетах" Юлія Косівчук ділиться з нами різвяними листівками свого авторства.
"Під штандарами" ви знайдете поезію Оксани Куценко, Інги Кейван та Інни Харченко, прозу Галини Ткачук, Оксани Колтун і Наталії Ліщинської:
Зранку другого січня нікого не було онлайн.
Усі ігри зупинилися. Ніхто не нападав, не рятувався, не набирав бонусів, не витрачав життів. Усе ніби вимерло.
І в ICQ теж нікого.
Пухкенький Валентин знехотя став від компа і пішов до стаціонарного телефону.
Набрав Сєрого. Потім Павлика. Потім Бодю. Ніхто не брав слухавку.
«Сплять усі? Чи повиздихали?» - спитав сам себе Валентин і посміхнувся такому вдалому жартові... Г. Ткачук
Заздрю вірним дружинам.
Я вже такою не буду.
Ніколи не буду.
Я вже не буду
Зовсім,
Бо Ніхто –
Мені дане ім’я.
Мене не було ніколи,
Отже, відсутність мою
Не помітять.
Але
Ніхто – ім’я й Бога,
І його існування
Не помічають. І. Кейван
Розділ "Пентакль" відкриває різдвяна п'єса Марини Павленко "Різдвяна зірка". Тут ви також знайдете поезії Дмитра Чередниченка, Оксани Шалак й Тетяни Савченко, прозу Тетяни Мельник, Сергія Гридіна й Анни Багряної.
Дерева самі
собі ноги гріють
листям,
самі себе сіють
і діток своїх
зігрівають
листям
і колискову співають
під акомпонемент
вітру. Д. Чередниченко
Мушиний цар шепнув мені на вухо,
Що літо на відході вже.
Моя маленька срібнокрила мухо,
Куди схилився царственний твій жезл?
До холоду вже повертає сонце,
І тане зелень угорі,
І небо вибілене сохне...
А день, як свічка, – до-го-рів... О. Шалак
"Акт" приємно здивує вас незвичним відгуком-освідченням Галини Кирпи, інтерв'ю з Тетяною Винник, критикою Наталки Малетич, науковою розвідкою Наталі Марченко та цікавою розмовою Наталки Малетич із Оксаною Лущевською та Інгою Леві. Тут ви також знайдете незвичну абетку від сестер Олени та Юлії Черніньких.
...А потім я так само зраділа, коли Домовичок таки повернувся – тепер завдяки видавництву „Грані-Т‛ маємо обидві пригодницькі повісті – і „Домовичок з палітрою‛, і „Домовичок повертається‛. Тож тепер мені з повним правом лишається повторити Домовичкові слова: „А взагалі важко уявити, що світ може бути без нас!‛ (себто без усіх тих, хто живе в цих історіях). А оскільки наш шепелявенький герой, виявляється, досі не написав книжки про своє дитинство (узяв, бачте, собі за моду тримати інтригу), у нього є шанс повернутися знов. Славнозвісний Карлсон, принаймні, повертався. Г. Кирпа
"Переклади" порадують вас трансляторською працею Анни Багряної, Володимира Чернишенка, Анни Хромової, Світлани-Майї Залізняк і Дани Рудик:
Квітка-Сон блукає гаєм,
на руках дитя тримає,
проминає бір, діброву
і співає колискову:
- Спи, дитинко, зірка в небі
вже зійшла, прийшла до тебе –
буде сяяти і гріти,
щоб розквітла й ти між квітів. Дора Габе (пер. А. Багряної)
У "Просторовому" вас чекає проза Катерини Єгорушкіної, Тетяни Щербаченко, Тетяни Савченко й Оксани Лущевської, поезія Галини Кирпи й Оляни Рути:
...О, добре, що Дарця не зробила купелі в хаті! Адже купати Жеку було важче, ніж очікувалося. В мильній піні поросятко постійно вислизало з рук, ковзало, переверталося. Навколо літали бризки й бульбашки. А ще гірше, що Жека почало верещати, чим поставило під сумнів Даринчині плани хоч наприкінці літа гармонійно влитися в сільське життя.
Жека сопіло й рохкало, а здалеку вже чувся голос дідуся:
– Ти ж моє маленьке! Їсти просиш? Зачекай ще трішки!
Зрештою купання, здається, було досить. Дара так-сяк витерла Жеку ряднинкою й стала мостити йому на шию краватку. Тобто поводок. Поросятко було вже знесилене боротьбою в пахучій піні, тому покірно стояло, ледь похитуючись на тоненьких ніжках... Т. Щербаченко
Розділ "Intermezzo" порадує вас прозою Галини Манів, Надії Кметюк, Анни Хромової, Надії Гербіш, Валентини Вздульської, Олексія Ганзенка й Степана Павленка:
Колись, у третьому класі, сусід по парті Ваха, якого всі боялися, причиняв Тимофієві пальці кришкою, а Тимофій терпів, бо Ваха міг набити. А йшов додому – хукав на долоню та мріяв про вишукані помсти. Але недовго – знав, що однаково не помститься, то почав мріяти, щоб мучитель умер. Так – або захлинувся чимсь, або від менінгіту. Ваха не вмирав…
Згодом Тимофій почав мріяти, щоби вмер фізкультурник, що збиткувався з щуплявого Тимофія, надто – як той недоладно теліпався на турніку.
Через два роки після армії Тимофій оженився. Люба його любила, але не пощастило з сусідом по вулиці – Сьомко виявився (куди Васі!) – садистом іще тим: усю воду з-під своїх ринв пустив молодятам у двір, а як Тимофій сказав, то наплював йому в лице й погрозив, що одніме город – мав, буцімто, якісь давні права. Тимофій витер слину й почав мріяти, щоб Сьомко вмер... О. Ганзенко
...Бідна Єва, їй зовсім не до сміху. Вовк приходить до неї щовечора. Коли дівчинка вкладається у ліжко і закриває очі, вовк ніби з-під землі виростає біля її ліжка і стає на свою страшну нічну варту: величезний, сірий, кудлатий. Він незмигно дивиться на Єву своїми жовтими очиськами, які світяться у темряві. Вовк важко і хрипло дихає, наче увесь час тихенько гарчить. Він нічого не робить, навіть не ворушиться, але і не зникає. Вовк усю ніч стоїть і витріщається на Єву. А вона слухає його здавлене дихання: вдих-видих-вдих-видих...
Єва зіщулюється під ковдрою і рахує хвилини до ранку. Їй здається, що вона ані на мить не засинає, і через це кожна ніч триває цілу вічність. А на ранок дівчинка встає утомлена і печальна... А. Хромова
"Пігмаліон Studio" відкриває гумореска Ольги Павленко. Також ви знайдете тут уривок роману Олександра Денисенка, прозу Аліни Чернухіної, Тетяни Белімової та Юлії Лісовської, поезію Дани Рудик:
...До Лізи Чучіної він ввалювався у сни, як йому здавалося, завжди голий. І її вуста від пристрасті здригалися. (Це так само тільки він бачив у її соннах.) Її груди, схожі на дві присохлі на сонці грушки-дички, вкривалися солодкою млістю, немов паддю. І вона прозивала його крізь сон «своїм хоробрим воїном». І від того на його тілі виростала кольчуга. Він притискався нею, холодною і вузлуватою, до її ніжних грудей. Вминав її лоно гострим довгим мечем, припнутим до тугого стегна. І опісля, коли у подряпинах і пилюці опускався змучений у воду ріки (а ріка затікала у сон Чучіної майже щоразу), то скісні промені призахідного сонця грали у його кучерях, іскрилися сяйливими бризками по горбах м’язів і губилися у золотому, медовому, пахучому хіттю, паху. Там ховалася та сила, від якої Лізу тіпало і яку вона не могла витримати сама, наодинці. Від її дужості вона прокидалася. І довго згадувала себе саму у дійсності... О. Денисенко
До нас прийшов новачок. Маленький. Худенький. Руденький. Капловухенький. Очі хитрі, вузенькі й жовті, як у нашого старого кота.
Такий симпатичний!
Звичайно, усі дівчата нашого класу негайно закохалися в нього.
Люда й Катруся щодня змагалися за честь витерти пилюку на його парті.
Лариса й Зіна терпляче ждали, в кого він захоче списати математику.
Наталя з останньої парти сердилась на Ганнусю з першої, бо Ганнусині підказки швидше долітали до його відстовбурчених вух... О. Павленко
ПРИЄМНОГО ВАМ ГОРТАННЯ НАШИХ ВІРТУАЛЬНИХ СТОРІНОК!
"К У Р’ Є Р К Р И В Б А С У"
Березень - квітень - травень 2012
№ 268-269-270
У другому числі журнал „Кур’єр Кривбасу‛ подає новий роман Романа ІВАНИЧУКА „Торговиця‛ та чотири оповідання Ольги ДЕРКАЧОВОЇ під загальною назвою „Повидло з яблук‛.
Рубрика УНІВЕРС містить оповідання німецької письменниці та режисера Фреї КЛІР „Повернення з раю‛ у перекладі Тетяни ВЕРЕМІЄНКО та „Казку про гріш‛ латиського письменника Карліса Скалбе, перекладену Юрієм ЗАВГОРОДНІМ.
Віра ВОВК у добірці сонетів та сонетоїдів „Варіяції на тему кохання‛ пише, що
„Кохання - це одне з найбільших див,
Як розцвітання ангельського крину...‛
У збірці поезій „Сказати собі чесно‛ Галина КРУК пропонує читачам
„сказати собі чітко:
не вистачить сіл і містечок, щоб кожна хата скраю,
не вистачить вояків, щоб по одному виходити в поле..."
Ці добірки розміщено у рубриці ПОЕЗІЯ.
Вірші сучасних італійських авторів Тіціани Колуссо, Франко Фаласки, Паоло Джуцці, Маріо Лунетти, Франческо Мадзіолі, Марко Палладіні у перекладі Валентини ДАВИДЕНКО вміщено у розділі перекладної поезії. Також тут подано вірші єврейського письменника Шике (Овсія) ДРІЗА, перекладені з їдишу Валерією БОГУСЛАВСЬКОЮ (рубрика „Хвіртка до загубленого саду‛).
У ВИТОКАХ опубліковано три оповідання Юрія КОСАЧА - „Лучник Агурамазди‛, „Коні для Андибера‛ та „Запрошення на Цитеру‛ зі вступним словом Марка Роберта СТЕХА „Мандрівка крізь тисячоліття в малій прозі Юрія Косача‛, а також оповідання „Терентій Трохимович Тарадайка‛ Степана РИНДИКА з передмовою Володимира ДАНИЛЕНКА.
SCRIPTIBLE відкриває автобіографічний нарис Станіслава ВИШЕНСЬКОГО „Після пристрастей і страстей‛; Микола ІЛЬНИЦЬКИЙ у розвідці „Що було б, якби?.. Що буде, якщо?..‛ пише про романи „Дефіляда в Москві‛ Василя Кожелянка та „Час смертохристів: Міражі 2077 року‛ Юрія Щербака. У рубриці також подано уривок „Герої, апостоли, жінки і міста‛ з нової книжки Сергія ЖАДАНА, розмову Олександра Клименка з критиком Євгеном БАРАНОМ „ Я просто люблю книги й авторів, які їх пишуть...‛ та статтю Олега ШТОГРИНА „Футбольна зірка з Левандівки‛ про книжку легендарного українського спортсмена Олександра Скоценя.
Олег КОЦАРЕВ у рубриці „Нові автори нового століття‛ знайомить із трьома новелами молодої авторки Марини ЄЩЕНКО „життЯ моЄ‛, а Володимир ВАКУЛЕНКО-К. у рубриці „Рок-магістраль‛ перекладає з російської поезії рок-співака, фронтмена гурту ‛Зоопарк‛ і поета Михайла (Майка) НАУМЕНКА.
