Пошук
 
Історичний портал
Силуети
Під Штандарами
Пентакль
А К Т
Переклади
Просторове
Intermezzo
Пігмаліон Studio
№ 16 (27.12.2011)
Новини
29.07.2014 - 21-й Міжнародний книжковий «Форум видавців у Львові» відбудеться 10 – 14 вересня 2014 р.

Країна – Почесний гість: Країни Дунайського регіону
Фокусна тема – Коротке 20-е століття – велика епоха (1914–1989)
Спеціальна тема – UkrainEUkraine (культура і демократія)

У межах Форуму видавців (10–14 вересня 2014 р.):

• Книжковий ярмарок.
• Видавничий бізнес-форум.
• Львівський бібліотечний форум. Проводиться спільно з Українською бібліотечною асоціацією
• Урочиста церемонія вручення книжкової Премії «Найкраща книга Форуму-2014» (Проведення конкурсу на здобуття Премії: 1 червня – 10 вересня 2014 р.)
25.03.2014 - До 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка в серії «Приватна колекція» видавництва «Піраміда» вийшло друком двомовне видання «Кобзаря». Повний переклад книжки англійською мовою здійснив професор Михайло Найдан (Пенсильванський державний університет, США). Ілюстрації до текстів зробили Володимир Лобода і Людмила Лобода.
01.07.2013 - Презентація факсимільного видання поеми Тараса Шевченка «Гайдамаки» у книгарні «Є» (вівторок, 2 липня, Київ)
20.06.2013 - Форум видавців запрошує літературних критиків і журналістів на ‛Контекст“
03.04.2013 - 18 квітня 2013 року о 17 годині у прямому ефірі програми "Радіо "Культура" представляє" в концертно-студійному комплексі Національної радіокомпанії України на вулиці Первомайського, 5-А, у місті Києві відбудеться сьоме вручення Мистецької премії "Глодоський скарб". Цьогорічними лауреатами Мистецької премії "Глодоський скарб" стали Віра Вовк (Бразилія), українська письменниця, літературознавець, прозаїк, драматург і перекладач, учасниця Нью-Йоркської літературної групи, та Ліда Палій (Канада), українська поетеса, прозаїк, малярка і графік, археолог, член Національної спілки письменників України, ПЕН-клубу, Canadian Writers Union, редколегії журналу «Сучасність» (до 1992)
3804455
livejournal

Анна Хромова
http://knugoman.org.ua
Автура - сучасна українська література
Культреванш - Богемний Вісник
УЛГ
http://www.meridiancz.com/
Вас вітає ансамбль української аутентичної музики “Божичі”
Видавництво Жупанського
ТЕКСТ_кОНТЕхТ
ДАК Укрвидавполіграфія
Видавництво Кріон
Грані-Т
TEZA
Буквоїд
Літ Акцент
Січкарня - портал української молоді! Програми, фільми, музика, українізації та багато цікавого на нашому порталі!
АртВертеп
Сайт Тетяни Мельник
Google PageRank Checker
Индекс цитирования
Intermezzo

Не такий страшний вовк
Аня ХромоваАня Хромова
Народилась і виросла у Києві, закінчила Київську Політехніку. Автор двох збірок віршів, короткої прози, низки поетичних перекладів з англійської, івриту, іспанської. Нині мешкає у м. Нетанія, Ізраїль.
Єва Вовк боїться вовка. І страшенно цього стидається. Так сильно, що не розказує про свій страх нікому-нікому: ні мамі, ні татові, ні старшій сестрі Алісі, ні бабусі, ні навіть найкращій подрузі Юлі. Єві здається, що це дуже соромно - боятись вовка, коли ти вже велика дівчинка, вчишся у першому класі, вмієш писати усі літери і мрієш стати медсестрою. А коли до того ж твоє прізвище Вовк, то боятись вовка не просто соромно, а ще й смішно...

Бідна Єва, їй зовсім не до сміху. Вовк приходить до неї щовечора. Коли дівчинка вкладається у ліжко і закриває очі, вовк ніби з-під землі виростає біля її ліжка і стає на свою страшну нічну варту: величезний, сірий, кудлатий. Він незмигно дивиться на Єву своїми жовтими очиськами, які світяться у темряві. Вовк важко і хрипло дихає, наче увесь час тихенько гарчить. Він нічого не робить, навіть не ворушиться, але і не зникає. Вовк усю ніч стоїть і витріщається на Єву. А вона слухає його здавлене дихання: вдих-видих-вдих-видих...
Єва зіщулюється під ковдрою і рахує хвилини до ранку. Їй здається, що вона ані на мить не засинає, і через це кожна ніч триває цілу вічність. А на ранок дівчинка встає утомлена і печальна.
Єва пробувала просити маму не вимикати на ніч світло, але навіть ввімкнена лампа не відлякує вовка.
Єва так змучилась через ці щонічні візити, що навіть отримала трійку з математики. Вдень, замість того, аби погратись з подругами, вона всідається перед телевізором і тихенько дрімає, передивляючись улюблені мультики.

- Що з тобою, сонечко моє? - схвильнвано розпитує Єву мама.
Лишенько, як же Єві хочеться розказати про свій страх! Мама завжди знає, що робити, вона би обов’язково щось порадила, напевне поділилась би сотнею рецептів, як здихатись страшного вовка. Але слова, що Єва хотіла вже ось-ось з таким полегшенням вимовити, ніби застрягають дівчинці в горлі. І пробурмотівши щось невиразне, Єва швиденько тікає до своєї кімнати. Який сором!

Та ж ось суботнім вечором мама і тато зібрались в гості і залишили Єву та Алісу самих. Насправді це звична річ, бо Аліса вже зовсім доросла і вчиться в університеті. Вона дуже красива і розумна, а ще з нею неймовірно цікаво. Єва страшенно її любить. З яким нетерпінням молодша сестричка завжди чекає на такі вечори! Аліса обов*язково придумає щось цікаве: навчить фарбувати очі або готувати печиво з родзинками, а може, розкаже про якусь захопливу книжку чи принесе подивитись фільм, де в кінці обов’язково буде весілля...
От і цього разу Аліса приготувала сюрприз для своєї маленької сестрички: рецепт піци, яку вони разом спечуть, і фільм про Попелюшку, де буде багато пісень і танців.

- Єво, Єво, прокинься...
- Що? Що трапилось?
- Ти проспала увесь фільм, подружко.
- Ой, - засмутилась Єва. - Правда?
- І піцу ледве не проспала. Іди, я тобі розігрію шматок, - усміхнулась Аліса.
Коли Єва всілась за стіл перед тарілкою з ароматною піцею і великою чашкою чаю з молоком, Аліса, вмостившись навпроти, уважно глянула на сестричку.
- Ну, розповідай, що з тобою таке.
- Ні-шо-го, - пробурмотіла з набитим ротом Єва і стала роздивлятись свій чай у великій червоній чашці.
- Так я тобі й повірила, подружко. Щоб ти просто так проспала такий чудовий фільм! Не розказуй мені казок. Ти закохалась?
- Та ну тебе! - аж зашарілась Єва. - Придумаєш таке! Дурепа! Ні, зовсім ні... Просто... А ти не сміятимешся?
- Обіцяю, - Аліса одразу стала серйозна.
- Я боюсь... - Єва знову затнулась, але тоді набралась сміливості і випалила своє страшне зізнання. - Я боюсь вовка!
- Вовка? - перепитала Аліса. Але навіть тінь посмішки не з’явилась на її обличчі. Значить, їй не смішно, вона усе розуміє. Яка ж вона чудова!
Єва розповіла сестрі про свій страх, і ніби камінь впав їй з плеч. Яке полегшення! Може, не все так і страшно... Аліса точно що-небудь придумає.
- Що мені з тим вовком робити, Алісо?
- Я думаю, треба з ним просто поговорити.
- Поговорити? - оце би точно ніколи не прийшло Єві в голову. - Про що?
- Запитай його, як у нього справи, як його звати...
- Та ні. Ти не знаєш, який він страшний. Я слова не зможу вимовити.
- Хочеш, я буду поруч? Сидітиму в кріслі біля твого ліжка і триматиму тебе за руку.
- А якщо він не стане розмовляти, а з’їсть мене?
- Щойно я побачу, що щось не так, то одразу кинуся тебе рятувати. Але я впевнена, що все буде добре. Знаєш, як кажуть: не такий страшний вовк, як його малюють.

Очі Єви почали злипатись. Вона відчувала в своїй долоні Алісину руку, і від того їй ставало тепло на душі. Давно вона вже не влягалась спати така спокійна. Сон накочувався на дівчинку, ніби морські хвилі. Одна, друга, третя....
Аж ось почулось хрипле здавлене дихання. Єва підвела погляд і побачила величезну сіру тушу, що нависла над її ліжком. Жовті очі сяяли в темряві, з відкритої, повної гострих зубів чорної пащі вивалився великий язик... Мурашки побігли Єві по спині. Вона міцно стисла Алісину руку...
‛Ну що ж, вперед!‛ сказала собі дівчинка і сіла на ліжку.
- Привіт, - тихенько вимовила вона.
Вовк аж підстрибнув від несподіванки. Він кліпнув очиськами, закрив рота і одразу закашлявся.
- Привіт, Єво, - сказав він. - Ти не спиш?
- Ні.
- Я вовк.
- Бачу...
Щойно вовк почав говорити, увесь жах розвіявся і Єва перестала боятись. Вовк уже не виглядав великим і загрозливим, навпаки, Єві здалось, що йому трошки ніяково. Тому їй язик не повернувся запитати вовка, чого він тут стоїть, - бідака міг зовсім знітитись.
- Як тебе звати? - натомість спитала дівчинка.
- Петя, - відповів Вовк. - Я радий, що ти мене нарешті помітила.
- Я тебе давно помітила, - відповіла Єва.
- Правда? Я думав, ти спиш і не бачиш мене.
- Я тебе увесь час бачила.
Петя на мить замовк, по його жовтих очах було видно, що він напружено думає над тим, як ввічливо і приємно продовжити бесіду.
- Як твої справи у школі? - врешті спитав він.
- Трійку отримала з математики. А так все добре. Будемо з Юлькою разом малювати стінгазету до Нового року. Як у тебе справи?
- Те саме, що і завжди, нічого особливого. Лише застуда зовсім жити не дає. І ніс закладений, і кашель от почався...
- Це ти через застуду так страшно дихав?
- Страшно?
- Ну так, страшно. Ніби гарчав увесь час тихенько... То у тебе нежить? І кашель? А горло не болить?
- Ну, може, трошечки.
Єва зіскочила з ліжка.
- Ходімо, - сказала вона Петі.

Єва всадовила вовка за стіл і ввімкнула чайник.
- Зараз я тебе лікуватиму. Знаєш, я мрію стати медсестрою. І тому я питала маму, як лікувати нежить, а як кашель, і що робити, коли болить горло, чи коли температура. Медсестра мусить таке знати, без цього нікуди.
Поки розказувала про свою мрію, Єва вже встигла збігати по великий шерстяний шалик і замотала ним Петі горло.
- Я зроблю тобі чай з медом і лимоном. А ось тобі, з’їж скибочку так.
- А кисле не буде?
- Я її в цукор вмочила. Не бійся, я несмачних ліків і сама не люблю. Ось тобі варення малинове, і ще смородинове. Ой! Та ти ж без шкарпеток! Ану зажди хвильку.
Вовк, шморгаючи носом, покірно сьорбав гарячий чай, а дівчинка побігла принести йому теплі шкарпетки...

На ранок Єва прокинулась свіжою і виспаною. ‛Оце так сон, точнісінько як в житті все було: і вовк, і очиська його жовті, і розмова, і лимон з варенням... Не дивно, що я в того вовка майже повірила, такий він, ніби живий‛ подумала дівчинка. Поруч з її ліжком у кріслі мирно сопіла Аліса. ‛Моя дорога сестричка, якби не ти...‛ - ніжно пробурмотіла Єва і пішла на кухню, щоб заварити Алісі чай.

Чесно кажучи, Єва була трошки розчарована, коли не знайшла на кухні ані шалика, ані шерстяних шкарпеток, ані чашки з-під чаю... Все ж таки він був неначе справжній - тововк на ім*я Петя.

З тих пір Єва Вовк перестала боятись вовка. Петя сниться їй час від часу: він приходить, всідається біля її ліжечка і уважно на неї дивиться, час від часу поправляє дівчинці ковдру і усміхається. Він такий турботливий, цей вовк. І у нього більше немає нежитю та кашлю, він зовсім одужав.