(28.12.1968, с. Вербовець, Гуцульщина) – поет, дитячий письменник, есеїст, перекладач. За освітою – філолог, за фахом – редактор і журналіст. Мешкає в Києві, працює літературним редактором видавництва «Грані-Т».
У літературу прийшов наприпочатку 1990-х як учасник літгурту «Нова деґенерація». Відтоді видав дев’ять поетичних збірок, найвідоміші з яких – «Отруєння голосом» (1996), «Повернення в Ґалапаґос» (2001), «Часниковий сік» (2004), «Писати мисліте» (2008). Добірка в часопису «Захід-Схід» походить із нової збірки «Неможливості мови», яка наразі готується до друку.
Також є автором книжки прози «Вургун» (2005), двох книжок літературно-критичної есеїстики, численних перекладів із англійської, польської та російської мов. Останнім часом активно працює в дитячій літературі – маленьким читачам полюбилися його «Стефа і її Чакалка» (2007), «Зайчикова книжечка» (2008), «Сорокопуди, або Як Ліза і Стефа втекли з дому» (2009), «М’яке і пухнасте» (2010) та інші книжки.
Письменник удостоєний низки літературних відзнак, зокрема першої премії конкурсу видавництва «Смолоскип» (1995), першої премії конкурсу «Золотий лелека» (2009), літературних премій «Благовіст» (1996), ім. Бориса Нечерди (2002), журналу «Кур’єр Кривбасу» (2007), міжнародної літературної премії «Корона Карпат» (2010).
Поезії Івана Андрусяка перекладалися англійською, німецькою, польською, білоруською, сербською, чеською, азербайджанською, вірменською, португальською мовами, а російською готується до друку книжка вибраних віршів «Марь».
В українській блоґосфері відомий під ніком dyskurs – веде блоґ «Птахи та інші історії» в «Живому журналі». У житті захоплюється спостереженням за птахами, кулінарією і футболом.
Батько трьох дітей – Івася, Лізи і Стефи. Дружина – літературознавець-медієвіст Катерина Борисенко.
