Народився в місті Києві у родині кінорежисера, Народного артиста України, лауреата Національної премії ім. Т. Шевченка Денисенка Володимира Терентійовича, і актриси, Народної артистки України Наум Наталії Михайлівни.
У 1975 році закінчив київську середню школу №92 ім. Івана Франка і вступив до Київського державного університету ім. Тараса Шевченка на факультет кібернетики. Впродовж навчання на факультеті, вже перебуваючи на другому курсі, створив студентський аматорський театральний гурток під назвою «Біля колон» і поставив два спектаклі «Двадцять хвилин з ангелом» за О.Вампіловим та «Міщанин у дворянстві» за Ж. Мольєром. У 1978 році вступив на акторський факультет Всесоюзного інституту кінематографії у Москві на курс Народного артиста СРСР Сергія Бондарчука, який закінчив у 1981 році. З 1981 року по 1988 рік працював на кіностудії ім. Олександра Довженка актором. Знявся у двадцяти п’яти картинах переважно у головних ролях або ролях другого плану у відомих режисерів: Георгія Данелії, Савви Куліша, Юрія Іллєнка, Олександра Муратова, Бориса Івченка, Ігоря Негреску, Олега Бійми та інших. Як актор виконав ролі у фільмах: «Високий перевал», «Легенда про княгиню Ольгу», «Казки старого Арбату», «У привидів у полоні», «Помилуй і прости», «Совість», «Українська вендета», «Сльози крапали», «Провал операції «Велика ведмедиця», «Острів любові», «Раптовий викид», «Скарга», «Шевченко. Заповіт», «Троянський Спас» та ін. За роль Гарвасія Доцьо у фільмі «Високий перевал» був удостоєний гран-прі Міжнародного фестивалю «Молодість» у 1982 р. Після здобуття режисерської освіти і закінчення кафедри режисури кіно та телебачення кінофакультета Київського театрального інституту у 1988 році, на якому вчився не полишаючи акторської діяльності, працював одночасно на тій же студії ім О.Довженка як і режисер-постановник. У 1988 році на кіностудії ім. О.Довженка як режисер-постановник і сценарист зняв художній фільм «Що записано у книгу життя» за Михайлом Коцюбинським. Фільм «Що записано в книгу життя» – лауреат міжнародного кінофестивалю Матері (Ізраїль, м. Хайфа) – 1989 р. та Всесоюзного фестивалю «Дебют» (м. Москва) – 1989р. У 1989 році був режисером відновлення і нової редакції «репресованого» художнього кінофільму «Совість» (автори фільму: В. Денисенко та В. Земляк). У 1992 році, у зв’язку з тим, що в Україні практично припинилось кіновиробництво, працював у системі Держтелерадіо. Був автором і режисером історико-публіцистичної телепрограми «VADE ME CUM» на студії «Укртелефільм». 1993 року перейшов на роботу до Національної кінематеки України як режисер-постановник 2-ї категорії, а потім - 1-ї категорії. Під час роботи у кінематеці обіймав посади зав. відділу та продюсера кіновідеолітопису. Зняв науково-популярні фільми: «Повіяв вітер січовий», «…І почалась революція», «1905-й рік: пробудження». З 1994 по 1998 рік працював головним режисером ТВО «Культура», директором ТВО «Образ», директором студії «Укртелефільм» та старшим режисером ТВО «Відродження» у системі Держтелерадіо та Національної телекомпанії України. Був автором телепрограм «TV-історії», «Парадокси історії» та інших. У 1996 році зняв, як режисер і сценарист, документальний фільм про більшовицький терор – «Замість Бога». У 1998 році працював головним продюсером «Українського об’єднання артистів» і як режисер-постановник поставив театралізоване шоу «АКТ-АКАДЕМІЯ» за участю театральних акторів з усіх театрів м. Києва. Після завершення проекту «АКТ-АКАДЕМІЯ», який фінансували бельгійські продюсерські компанії, деякий час шукав роботу за фахом і тимчасово змушений був працювати головним енергетиком кооперативу «Ладога», використовуючи знання здобуті на військовій кафедрі університету ім.. Шевченка. З 1999 року працював на кіностудії ім.О.Довженка, з 2000-го року паралельно працюючи на телеканалі «Київ», як режисер-постановник зняв документальний фільм про Києво-Могилянську Академію «Academia sempiterna» у 2003-му році та повнометражний художній фільм «Троянський Спас» у 2004 році. Одночасно за угодою працював у театрі ім. І. Франка і поставив, як режисер, виставу за Е.Філіппо «Різдво у домі Куп’єлло» за власним перекладом у 2003 році. У 2002 році вступив на заочне відділення Київської духовної семінарії Московського Патріархату. Але у зв’язку з великою кількістю творчої і режисерської роботи змушений був її покинути через рік. Починаючи від 8-го березня 2000 року до 3-го серпня 2005-го року працював на телекомпанії «Київ» як автор і ведучий щоденної телепрограми "Кіносалон Олександра Денисенка", автор та диктор анонсів кінофільмів та завідувач відділу кінопрограм. Визначав творчі напрямки кіномовлення телеканалу. З 1988 року пише прозу і друкується в українських часописах, літературних збірках та газетах. Автор романів, повістей, оповідань, кіносценаріїв та п’єс. Пише вірші, які не пропонує жодному видавництву, оскільки вважає, що майстерністю римувати мусить володіти і використовувати, як літературний тренінг, у своїй роботі кожен письменник. Повість «Глина» опублікована у журналах «Українські проблеми» (1994. — Ч.3: перший розділ) та «Київ» (1996. — Ч.1-2: обидва розділи), повість «Потяг» опублікована у «Кур’єрі Кривбасу» (1997. — Ч. 85-86), оповідання «Запах зломленої квітки» опубліковане у «Кур’єрі Кривбасу (1994. — Ч.17), оповідання «Залізна баба» опубліковане у газеті «Нєзавісімость» українською мовою (14 червня 1996 р.). У співавторстві з Аллою Тютюнник написав повість «На шляху підземної ріки», що була надруковано на сторінках журналу «Київ» (1990. — Ч.9) та у збірці «Романи і повісті» у 1989 році. У часописі «Кур’єр Кривбасу» поміщено уривок з його роману «Комедія інстинкту» (1999. — Ч.119-120) та скорочений варіант роману «Містич» (2002. — Ч. 167-168), повість «Вітя Давида — людина ідеї» у часописі «Кур’єр Кривбасу» (2004. — Ч.188), оповідання «Великий Іван» («Кур’єр Кривбасу» (2008. — Ч.255) . П’єса «Оксана» про останні роки життя і таємницю смерті Т.Шевченка опублікована у «Кур’єрі Кривбасу» (2002. — Ч.148) та у збірці «Наша драма» (грудень 2002 р.). Ця п’єса поставлена у Національному академічному театрі ім. І.Франка у 2003 році під назвою «Божественна самотність». Комедія-мюзикл «Травень-вересень» опублікована у «Кур’єрі Кривбасу» (2005. – Ч.187). Оповідання «Душа ріки» перекладене німецькою мовою й видрукуване в німецькій антології химерної літератури «Die Stimme des Grases» (2000 - Brodina Verlag), у «Кур’єрі Кривбасу», газеті «Слово», а також видане у антології «Приватна колекція» (2002. - Львів.). У 2008 році у Літературній агенції «Піраміда» вийшла книжка прози «Душа ріки». На початку 2009 р. у видавництві «Грані-Т» вийшла друком книга «Сердечний рай, або Оксана» про останні роки життя Т.Шевченка, у основу якої покладено текст п’єси «Оксана» О.Денисенка, а також опубліковано невідомі документи з життя Т.Шевченка та коментарі істориків, мистецтвознавців та діячів культури. Книга Олександра Денисенка "Сердечний Рай... або Оксана" одержала друге місце на VI-му Міжнародному конкурсі книги у Москві у номінації "Співдружність". У 2009 році О.Денисенко за кіносценарій Оксана одержав ІІ-премію всеукраїнського літературного конкурсу "Коронація слова". У 2010 р. Вийшов 1-й том роману-фентезі «Межник», що складається з 4-х томів. 2-й том видавництво «Грані-Т» запланувало на кінець 2010 р.
З 1984 року член Спілки кінематографістів України. Член «Асоціації українських письменників» з 1996 року та член Конфедерації драматургів України з 2001 року. У 2004-му році був удостоєний звання «Заслужений діяч мистецтв України».'
Випуск
Назва
Дата
14
ЗАЛІЗНА БАБА
14.12.2010
14
Die Seele des Flusses
ДУША РІКИ
14.12.2010
14
СІРЕ НА СІРОМУ
(З ментального роману "Бойківські оповідання")
14.12.2010
16
ПРОНИКНЕННЯ
(фрагмент роману)
27.12.2011
17
Уривок із кіносценарію "Прощання з пустелею"
(переклад діалогів польською Дани Рудик)
