|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| 18.11.2011 - Пригодницький журнал для дітей "Крилаті" та портал "Захід-Схід" оголошує літературний конкурс "Великоднє сяйво" (детальнішу інформацію читатайте у розділі "Конкурси") |
18.10.2011 - Видавництво «Братське» оголошує літературний конкурс «Біблійні історії».
Мета конкурсу: зробити події Священної історії доступними для дитячого розуміння.
(Детальну інформацію читайте у розділі "Конкурси") |
25.09.2011 - Леополтвіс/LeoPoltvis (науково-літературна розвідка про Полтву та місто на Полтві), збірник статей і художніх творів українською та англійською мовами - Львів : «Піраміда», 2011. - 364 с.
Упорядник Марія Шунь
«ЛеоПолтвіс» є свого роду першим систематизованим зібранням наукових, документально-географічних, екологічних та літературних творів (а їх понад 70!) про історію та стан закутої у колектор львівської річки Полтви.
Включає й поточні матеріали від журналістів із приводу нещодавньої, першої у Львові, Міжнародної конференції про можливість ревіталізації Полтви, за підтримки Німецького Технічного Співробітництва (GTZ) та хронологію усіх перших кроків реального проекту ЛеоПолтвіс від Музею Ідей за врятування
колись гордої річки.
З літературних творів, де згадано Полтву, треба відзначити С.Кльоновича,
В.Неборака, Ю.Винничука, І.Калинця, А.Содомору, Ю.Андруховича, М.Шунь, В. Терещука, Т.Девдюка, П.Яценка, Ю.Волощака, Л.Таран, І.Лучука, а також молодше літературне покоління О.Луцишину ( вона одночасно була і перекладачем тез книги англійською мовою), Н.Пасічник, Л.Якимчук, В.Мицька, З.Лісевич, М.Весну, А.Малігон, І.Новіцьку, Р.Рудюка, О.Пашук та Т.Бондар.
З істориків відзначимо Й.Альпнеха, М.Груневега, Ф.Яворського, Р.Зубика, І.Крип’якевича, Я.Ісаєвича, Р.Могитича, І.Мельника, Ю.Охріменка, А.Дороша, П.Гранкіна та інш.
Збірник включає також унікальні світлини давнього Львова, впереміжку із сучасними, і, звичайно ж, фрагменти картографії річкового Львова. Ця книга є дієвим синтезом творчості науковців, журналістів, літераторів, художників, екологів, діґґерів та фотографів. І всіх небайдужих. Мета цієї книги - привернути увагу громадськості до власних проблем, бо крізь знищену воду людина бачить своє понівечене обличчя... І з жахом думає - куди іде її життя... Крізь колектор. Свободу Полтві! |
21.09.2011 - Побачила світ книга Олексія Ганзенка "Захід зеленого сонця" (2011.- Нова проза). Сердечно вітаємо нашого шановного автора і зичимо подальших творчих успіхів!
|
16.09.2011 - Врятуймо Тарасика Грабчука!!!
Хворій п*ятирічній дитині терміново потрібна наша допомога!!!
http://tarasyk.if.ua/ |
|
   
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| ДИТЯЧА ЗВИЧКА |
|---|
 УСІ НАШІ ЗВИЧКИ, ХОРОШІ ЧИ ПОГАНІ, КОРИСНІ ЧИ ШКІДЛИВІ, БЕРУТЬ СВІЙ ПОЧАТОК У САМОМУ РАННЬОМУ ДИТИНСТВІ. ТОБТО З'ЯВЛЯЮТЬСЯ, РОСТУТЬ І ДОРОСЛІШАЮТЬ РАЗОМ З НАМИ.
ЗНИКАЮТЬ ТАКОЖ РАЗОМ З НАМИ, ПЕРЕТВОРЮЮЧИСЬ РАЗОМ З НАШИМ ТІЛОМ У КОСМІЧНИЙ ПИЛ...
ЗВИЧКИ - ЦЕ ТЕ, З ЧОГО СКЛАДАЄМОСЬ МИ САМІ... ВОНИ НЕ ЛИШЕ ФОРМУЮТЬ НАС ЯКО ОСОБИСТІСТЬ, А НАВІТЬ ЧАСТО КЕРУЮТЬ НАМИ, ЛЮДСЬКОЮ СВІДОМІСТЮ І ПІДСВІДОМІСТЮ - БЕЗ НАШОГО З ВАМИ ВПЛИВУ НА ТЕ...
КАМЕРТОНОМ ЦЬОГО ВИПУСКУ ПОСЛУЖИЛА ДОБІРКА ВІРШІВ ПОЕТЕСИ ОКСАНИ КУЦЕНКО. ЦІЛКОМ НЕВИПАДКОВО... БО:
Щось залишається від дитинства –
Звичка, за яку не сварили ніколи,
Якої мама із татом не забороняли.
Це не пов’язані між собою речі –
Гризти нігті, плакати у подушку, писати вірші.
Але щось із них залишається, щось до смерті..
ПРОІЛЮСТРУВАЛА ЦЕЙ ВИПУСК ТАЛАНОВИТА ПОЕТЕСА Й ХУДОЖНИЦЯ ЮЛІЯ КОСІВЧУК, ЗА ЩО ЇЙ ЩИРО ДЯКУЄМО.
В "Історичному порталі" ви знайдете прозу Зої Жук, Світлани-Майї Залізняк та Василя Тибеля, прочитаєте поезії поета з Єрусалиму Івана Потьомкіна:
Ми по війні ще грали у війну.
Напризволяще кинувши корів і кіз,
Ми лізли в доти, кидали гранати,
В рукопашну сходились,
Коли набоїв бракувало…
Пекли картоплю.
Поруч дозрівали міни…
…Не всі ми повернулися з тих воєн.
Рукави порожні в моїх однолітків.
З милицями мовби й народились.
Ми по війні ще грали у війну...
І. Потьомкін (пер. А. Паперного)
У "Силуетах" Юлія Косівчук ділиться з нами різвяними листівками свого авторства.
"Під штандарами" ви знайдете поезію Оксани Куценко, Інги Кейван та Інни Харченко, прозу Галини Ткачук, Оксани Колтун і Наталії Ліщинської:
Зранку другого січня нікого не було онлайн.
Усі ігри зупинилися. Ніхто не нападав, не рятувався, не набирав бонусів, не витрачав життів. Усе ніби вимерло.
І в ICQ теж нікого.
Пухкенький Валентин знехотя став від компа і пішов до стаціонарного телефону.
Набрав Сєрого. Потім Павлика. Потім Бодю. Ніхто не брав слухавку.
«Сплять усі? Чи повиздихали?» - спитав сам себе Валентин і посміхнувся такому вдалому жартові...
Г. Ткачук
Заздрю вірним дружинам.
Я вже такою не буду.
Ніколи не буду.
Я вже не буду
Зовсім,
Бо Ніхто –
Мені дане ім’я.
Мене не було ніколи,
Отже, відсутність мою
Не помітять.
Але
Ніхто – ім’я й Бога,
І його існування
Не помічають.
І. Кейван
Розділ "Пентакль" відкриває різдвяна п'єса Марини Павленко "Різдвяна зірка". Тут ви також знайдете поезії Дмитра Чередниченка, Оксани Шалак й Тетяни Савченко, прозу Тетяни Мельник, Сергія Гридіна й Анни Багряної.
 Дерева самі
собі ноги гріють
листям,
самі себе сіють
і діток своїх
зігрівають
листям
і колискову співають
під акомпонемент
вітру.
Д. Чередниченко
Мушиний цар шепнув мені на вухо,
Що літо на відході вже.
Моя маленька срібнокрила мухо,
Куди схилився царственний твій жезл?
До холоду вже повертає сонце,
І тане зелень угорі,
І небо вибілене сохне...
А день, як свічка, – до-го-рів...
О. Шалак
"Акт" приємно здивує вас незвичним відгуком-освідченням Галини Кирпи, інтерв'ю з Тетяною Винник, критикою Наталки Малетич, науковою розвідкою Наталі Марченко та цікавою розмовою Наталки Малетич із Оксаною Лущевською та Інгою Леві. Тут ви також знайдете незвичну абетку від сестер Олени та Юлії Черніньких.
...А потім я так само зраділа, коли Домовичок таки повернувся – тепер завдяки видавництву „Грані-Т‛ маємо обидві пригодницькі повісті – і „Домовичок з палітрою‛, і „Домовичок повертається‛. Тож тепер мені з повним правом лишається повторити Домовичкові слова: „А взагалі важко уявити, що світ може бути без нас!‛ (себто без усіх тих, хто живе в цих історіях). А оскільки наш шепелявенький герой, виявляється, досі не написав книжки про своє дитинство (узяв, бачте, собі за моду тримати інтригу), у нього є шанс повернутися знов. Славнозвісний Карлсон, принаймні, повертався.
Г. Кирпа
"Переклади" порадують вас трансляторською працею Анни Багряної, Володимира Чернишенка, Анни Хромової, Світлани-Майї Залізняк і Дани Рудик:
Квітка-Сон блукає гаєм,
на руках дитя тримає,
проминає бір, діброву
і співає колискову:
- Спи, дитинко, зірка в небі
вже зійшла, прийшла до тебе –
буде сяяти і гріти,
щоб розквітла й ти між квітів.
Дора Габе (пер. А. Багряної)
У "Просторовому" вас чекає проза Катерини Єгорушкіної, Тетяни Щербаченко,  Тетяни Савченко й Оксани Лущевської, поезія Галини Кирпи й Оляни Рути:
...О, добре, що Дарця не зробила купелі в хаті! Адже купати Жеку було важче, ніж очікувалося. В мильній піні поросятко постійно вислизало з рук, ковзало, переверталося. Навколо літали бризки й бульбашки. А ще гірше, що Жека почало верещати, чим поставило під сумнів Даринчині плани хоч наприкінці літа гармонійно влитися в сільське життя.
Жека сопіло й рохкало, а здалеку вже чувся голос дідуся:
– Ти ж моє маленьке! Їсти просиш? Зачекай ще трішки!
Зрештою купання, здається, було досить. Дара так-сяк витерла Жеку ряднинкою й стала мостити йому на шию краватку. Тобто поводок. Поросятко було вже знесилене боротьбою в пахучій піні, тому покірно стояло, ледь похитуючись на тоненьких ніжках...
Т. Щербаченко
Розділ "Intermezzo" порадує вас прозою Галини Манів, Надії Кметюк, Анни Хромової, Надії Гербіш, Валентини Вздульської, Олексія Ганзенка й Степана Павленка:
Колись, у третьому класі, сусід по парті Ваха, якого всі боялися, причиняв Тимофієві пальці кришкою, а Тимофій терпів, бо Ваха міг набити. А йшов додому – хукав на долоню та мріяв про вишукані помсти. Але недовго – знав, що однаково не помститься, то почав мріяти, щоб мучитель умер. Так – або захлинувся чимсь, або від менінгіту. Ваха не вмирав…
Згодом Тимофій почав мріяти, щоби вмер фізкультурник, що збиткувався з щуплявого Тимофія, надто – як той недоладно теліпався на турніку.
Через два роки після армії Тимофій оженився. Люба його любила, але не пощастило з сусідом по вулиці – Сьомко виявився (куди Васі!) – садистом іще тим: усю воду з-під своїх ринв пустив молодятам у двір, а як Тимофій сказав, то наплював йому в лице й погрозив, що одніме город – мав, буцімто, якісь давні права. Тимофій витер слину й почав мріяти, щоб Сьомко вмер...
О. Ганзенко
...Бідна Єва, їй зовсім не до сміху. Вовк приходить до неї щовечора. Коли дівчинка вкладається у ліжко і закриває очі, вовк ніби з-під землі виростає біля її ліжка і стає на свою страшну нічну варту: величезний, сірий, кудлатий. Він незмигно дивиться на Єву своїми жовтими очиськами, які світяться у темряві. Вовк важко і хрипло дихає, наче увесь час тихенько гарчить. Він нічого не робить, навіть не ворушиться, але і не зникає. Вовк усю ніч стоїть і витріщається на Єву. А вона слухає його здавлене дихання: вдих-видих-вдих-видих...
Єва зіщулюється під ковдрою і рахує хвилини до ранку. Їй здається, що вона ані на мить не засинає, і через це кожна ніч триває цілу вічність. А на ранок дівчинка встає утомлена і печальна...
А. Хромова
"Пігмаліон Studio" відкриває гумореска Ольги Павленко.  Також ви знайдете тут уривок роману Олександра Денисенка, прозу Аліни Чернухіної, Тетяни Белімової та Юлії Лісовської, поезію Дани Рудик:
...До Лізи Чучіної він ввалювався у сни, як йому здавалося, завжди голий. І її вуста від пристрасті здригалися. (Це так само тільки він бачив у її соннах.) Її груди, схожі на дві присохлі на сонці грушки-дички, вкривалися солодкою млістю, немов паддю. І вона прозивала його крізь сон «своїм хоробрим воїном». І від того на його тілі виростала кольчуга. Він притискався нею, холодною і вузлуватою, до її ніжних грудей. Вминав її лоно гострим довгим мечем, припнутим до тугого стегна. І опісля, коли у подряпинах і пилюці опускався змучений у воду ріки (а ріка затікала у сон Чучіної майже щоразу), то скісні промені призахідного сонця грали у його кучерях, іскрилися сяйливими бризками по горбах м’язів і губилися у золотому, медовому, пахучому хіттю, паху. Там ховалася та сила, від якої Лізу тіпало і яку вона не могла витримати сама, наодинці. Від її дужості вона прокидалася. І довго згадувала себе саму у дійсності...
О. Денисенко
До нас прийшов новачок. Маленький. Худенький. Руденький. Капловухенький. Очі хитрі, вузенькі й жовті, як у нашого старого кота.
Такий симпатичний!
Звичайно, усі дівчата нашого класу негайно закохалися в нього.
Люда й Катруся щодня змагалися за честь витерти пилюку на його парті.
Лариса й Зіна терпляче ждали, в кого він захоче списати математику.
Наталя з останньої парти сердилась на Ганнусю з першої, бо Ганнусині підказки швидше долітали до його відстовбурчених вух...
О. Павленко
ПРИЄМНОГО ВАМ ГОРТАННЯ НАШИХ ВІРТУАЛЬНИХ СТОРІНОК!
РЕДАКЦІЯ ПОРТАЛУ "ЗАХІД-СХІД" ВІТАЄ УСІХ ЧИТАЧІВ І ДОПИСУВАЧІВ З НАСТУПАЮЧИМИ НОВОРІЧНО-РІЗДВЯНИМИ СВЯТАМИ!
ВСІХ ВАМ БЛАГ, ЛЮБІ! НЕХАЙ НОВИЙ 2012 РІК ПРИНЕСЕ НАМ УСІМ ЯКОМОГА БІЛЬШЕ ВІРИ, СПРАВЖНЮ ЛЮБОВ Й НЕПРОМИНАЮЧУ НАДІЮ!
НЕХАЙ ЗДІЙСНЯТЬСЯ УСІ НАШІ СОКРОВЕННІ МРІЇ Й ВТІЛЯТЬСЯ ДОБРІ НАМІРИ!
БУДЬТЕ ЩАСЛИВИМИ ТА УСПІШНИМИ!
ВИПРОМІНЮЙТЕ СВІТЛО І РАДІСТЬ!
З Новим роком, браття милі,
В новім щастю, в новій силі
Радісно вітаю вас.
І бажаю, щоб в здоров'ю,
В мирі, з братньою любов'ю,
Відтепер ішов нам час.
Щирій праці Бог поможе!
Дай вам Боже все, що гоже!
Іван Франко
|
|
|
|
